І подвиг на папері оживав

1 січня відзначалося 100-річчя з Дня народження видатного письменника, командира партизанського з’єднання ім. Щорса, яке діяло в роки Великої Вітчизняної війни на Чернігівщині, Героя Радянського Союзу Юрія Олефіровича Збанацького.

З цієї нагоди, 3 січня в приміщенні військово-історичного музею відділу Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського відкрилася виставка «І подвиг на папері оживав», присвячена нашому видатному земляку.

Збанацький Юрій Олефірович народився 1 січня 1914 р. у с. Борсуків Остерського (тепер Козелецького) району на Чернігівщині. Після здобуття освіти працював вчителем, директором неповної середньої школи, завідував Остерським районним відділом народоної освіти, працював редактором районної газети.

У роки Великої Вітчизняної війни, за завданням партійних органів, Ю. Збанацький перебував у ворожому тилу на Чернігівщині. В 1942 році він організував партизанський загін ім. Щорса. Загін діяв у межиріччі Дніпра і Десни, контролюючи положення в понад 50 довколишніх селах. Згодом у серпні 1943 року на базі партизанського загону було створено однойменне партизанське з’єднання.

За героїзм і мужність, проявлені у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, Юрій Олефірович Збанацький був нагороджений орденами Леніна, Червоного прапора, а в 1944 році удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.

Після війни викладав літературу в Київському педагогічному інституті імені Горького, згодом очолив філологічний факультет цього ж інституту. Обирався заступником голови Спілки письменників України, першим секретарем Київської організації письменників, був членом Спілки письменників СРСР.

Друкувався з 1944 року. Його повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» були екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.

Помер Юрій Олефірович 25 квітня 1994 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

На виставці представлені фотознімки періоду Великої Вітчизняної війни, грамоти, дипломи, особисті речі Юрія Олефіровича, які передала до музею вже після його смерті його дружина Ольга Хрисанфівна, книги з автографом письменника тощо.